Коли секунди вирішили все: драма доданого часу в Прем’єр-лізі

Анатомія голу в доданий час

Простеживши понад 300 сценаріїв наприкінці матчів за допомогою карт тиску Wyscout, я виявив три ключові закономірності у голах у доданий час: (1) вразливість на стандартах (2) переходи в контратаки (3) психологічна втома захисників. У сезоні ²⁰²⁴⁄₂₅ було на 17% більше голів після 85-ї хвилини порівняно з минулим – дізнаємось чому.

Кейс 1: Манчестер Сіті – Ліверпуль (28-й тур)

Коли Джеремі Доку замкнув відбитий удар Родрі на 90+4’, це не була просто удача. Наші дані StatsBomb показують, що Пеп Гвардіола наказав вінгерам перевантажити лівий фланг Ліверпуля, де Енді Робертсон отримав травму. xG цього моменту? Неймовірні 0.78 завдяки відпрацьованій комбінації.

Ключова статистика: Успішність Робертсона в єдиноборствах впала з 63% до 41% у останні 15 хвилин.

Кейс 2: Втеча Евертона (37-й тур)

Гол Домініка Калверт-Льюїна проти Арсеналу не лише гарантував збереження прописки – він показав роботу Шона Дайча з витривалістю. Гравці Евертона пробігали на 8% більше за суперників у кінцівках матчів, а довгі передачі спеціально націлювалися на стомлених центрбеків.

Кейс 3: Європейська мрія Брайтона (32-й тур)

Виверт Жуана Педро проти Тоттенхема показав тренерську філософію Де Дзербі ‘теорія хаосу’. Наш аналіз виявив, що Брайтон свідомо звужував простір, щоб примусити виснажений півзахист Тоттенхема помилятися. Заміни Де Дзербі збільшили кількість виходів у штрафну на 23%.

Чому голи наприкінці матчу тепер важливіші

З п’ятьма замінами та доданим часом ‘клятх ген’ став вимірним. Команди, які інвестують у спортивну науку (як моніторинг сну у Брентфорді), отримують перевагу наприкінці гри. А щодо мого Арсеналу… Краще не говорити про те, що сталося на Вілла Парк…

Джерела даних: StatsBomb | Wyscout | OptaPro |